Дмитро Табачник сьогодні -  один з найпопулярніших українських політиків: йому присвячують антитабачницькі акції, дарують чарівні букети з квітами і кричать “Геть”!  За що ж у міністра освіти така слава? Пропонуємо Вашій увазі аналіз останньої редакції проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (МОНМС), що оприлюднена на офіційному веб-сайті Міністерства.


Аналіз тексту виконано на основі претензій і вимог до попередніх версій проекту з боку Незалежної студентської профспілки “Пряма Дія”, ВМГО “Українська Асоціація Студентського Самоврядування” (УАСС), Громадського руху “Відсіч”, ініціативної групи викладачів Києво-Могилянської академії, коаліції студентських та молодіжних організацій “МОЛОДІЖНА ВАРТА”, регіональних організацій-партнерів та ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ).

Михайло Лебедь, ФРІ

Загалом, проект міністерського Закону не змінився в порівнянні з його минулою версією. Не змінився попри перемовини та протести молоді. Листи-рекомендації Міністра ректорам ВНЗ стосовно плати за навчання студентів-контрактників (No. 1/9-579 від 29.07.2011) та стосовно пропускного режиму у студентських гуртожитках (No.1/9-705 від 14.09.2011) були не більше ніж політичними піар-ходами, що були вчинені при повному небажанні законодавчо закріпити вирішення зазначених у листах-рекомендаціях студентських проблем. Про це, зокрема, свідчить вже класична пропозиція МОНМС з останньої редакції міністерського проекту Закону “Про вищу освіту” необмежено збільшувати розмір плати за навчання студентів-контрактників. Тому студентські претензії до проекту загалом залишились незмінними. Липневими протестами у 20 містах молодь, окрім успішного блокування реєстрації проекту Кабінетом Міністрів, домоглася повернення в проект МОНМС лише однієї норми з чинного Закону “Про вищу освіту” – норми про погодження з органом студентського самоврядування переведення студентів-бюджетників на контрактну форму навчання. Відбулася ще одна позитивна зміна, але не з боку Міністерства, – тепер претензії студентства підтримують правозахисники:

  1. Редакція ст. 67 останньої редакції проекту МОНМС продовжує пропонувати адміністраціям вищих навчальних закладів необмежено збільшувати розмір плати за навчання студентів-контрактників, фактично  дозволяючи адміністраціям ВНЗ збільшувати плату у будь-який час (загалом навіть частіше, ніж раз на рік) і на будь-яку (відмінну від першопочаткової домовленості у договорі) суму. Нещодавно позицію студентства проти цієї міністерської ініціативи підтримали юристи-правозахисники з Української Гельсинської Спілки з Прав Людини (УГСПЛ), Центру громадских свобод (ЦГС) та Харківської правозахисної групи (ХПГ). Докладніше читайте тут – http://fri.com.ua/?p=12150
  2. У ст. 56 останньої редакції проекту чітко видно вже неодноразово озвучені у ЗМІ наміри Міністра загалом зменшити обсяг отримання майбутніх стипендій за допомогою Кабінету Міністрів: “Розміри академічних та соціальних стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України”. З метою економії коштів МОНМС ініціює введення Урядом додаткових критеріїв отримання стипендій. Тому студентство виступає за збереження існуючих принципів надання стипендій та введення їх у Закон “Про вищу освіту”. Докладніше читайте тут - http://bit.ly/ifHyqW
  3. Введення “триступеневої системи вступу” до ВНЗ у ст. 40 останньої редакції проекту продовжує загрожувати поверненням високого рівня хабарництва в школи та ВНЗ на стадії вступу абітурієнтів.
  4. Незмінним у ст. 66 останньої редакції проекту залишилася й міністерська пропозиція зменшити чисельні гарантії того, в яких мінімальних обсягах має здійснюватися фінансування підготовки кадрів з вищою освітою. МОНМС пропонує фінансувати в обсягах для забезпечення від 80 студентів (раніше – 100) у професійних коледжах і від 170 (раніше – 180) в університетах, академіях, коледжах на кожні 10 тис. населення. Незмінним у проекті залишилося і зникнення імперативності цих гарантій.
  5. У останній редакції проекту МОНМС незмінним залишилося зникнення норми про те, що форми навчання (денна, заочна, вечірня, екстернатна) у вищих навчальних закладах можуть бути поєднані (ст. 44 проекту).
  6. МОНМС у ст. 42 останньої редакції проекту продовжує пропонувати відраховувати з ВНЗ по невизначеній в проекті Закону процедурі – за “академічний плагіат”. В проекті не прописано процедуру, згідно з якою має визначатися, чи є щось “академічним плагіатом”, чи ні. Також, як і в чинному Законі, пропонується залишити можливим відрахування через “інші випадки, передбачені законодавством”. Докладніше читайте тут – http://direct-action.org.ua/?p=761
  7. У останній редакції проекту МОНМС продовжує бути відсутньою норма ст. 38 чинного Закону “Про вищу освіту” про погодження з органом студентського самоврядування призначення заступника декана, проректора, які відповідають за роботу із студентами.
  8. У останній редакції проекту незмінним залишилася ініціатива МОНМС прибрати норму про верхню межу навчального навантаження на викладачів, яка поки присутня у cт. 49 чинного Закону “Про вищу освіту”: “Максимальне навчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати 900 годин на навчальний рік. Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на навчальний рік.” МОНМС у ст. 51 останньої редакції проекту пропонує вищим навчальним закладам самим визначати мінімальний та максимальний обсяг навчального навантаження педагогічного і науково-педагогічного працівника на ставку.
  9. Остання редакція проекту МОНМС пропонує профанацію університетської автономії замість справжньої університетської автономії. Власне тому проект і суперечить “карті реформ” Президента.

Нагадую, що загалом міністерський проект продовжує залишається “братом-близнюком” відкликаного пів року тому через студентські протести законопроекту № 7486-1. Завдяки зимовим протестам та весняно-літнім перемовинам, що були ініційовані ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ), Громадським рухом “Відсіч”, ВМГО “Українська Асоціація Студентського Самоврядування” (УАСС), Незалежною студентською профспілкою “Пряма Дія”, ініціативною групою викладачів Києво-Могилянської академії, коаліцією студентських та молодіжних організацій “МОЛОДІЖНА ВАРТА” та регіональними організаціями-партнерами, з міністерського проекту зникли також інші кабальні норми. Зникла дискримінаційна норма, що обмежувала прийняття на перший курс студентів дистанційної (заочної), вечірньої та екстернатної форм навчання за безплатною формою навчання. Плата за навчання студентів-контрактників, згідно з текстом останнього проекту МОНМС, залишається у грошовій одиниці України – гривні. Збережена норма про мінімальне фінансування студентського самоврядування з коштів спеціального фонду відповідного вищого навчального закладу. Відповідні норми, згідно з текстом останнього варіанту проекту МОНМС, тепер звучить як і в чинному Законі. Частково зникла норма про визначення типу вищого навчального закладу відповідно до кількості студентів. Завдяки перемовинам з вищезазначеними організаціями у проекті МОНМС з’явилася чудова, проте популістична норма про те, що розмір мінімальної академічної, соціальної стипендії, згідно з текстом проекту, не може бути менше розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. Але, резюмуючи здобутки молодіжного руху, не слід забувати – найбільш одіозні норми проекту МОНМС змінювати поки не збирається.
Михайло Лебедь,
Голова Ради Старійшин ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив” (ФРІ)

Єгор Стадний, громадський активіст

Новий законопроект “Про вищу освіту” від МОНМС, за словами міністерського керівництва, покликаний розширити університетську автономію. Однак аналіз показує, що розуміння поняття автономії у наших чиновників явно кульгає. Адже якби вони зналися на ньому, то, по-перше, казали б про впровадження автономії, а не про її розширення (позаяк наразі самоврядування вишів просто не існує), а, по-друге, законопроект був би покликаний зменшити вплив міністерства та інших владних органів на академічну, адміністративну та фінансову сфери вищої освіти.
Як не назви аспіранта, а PhD він не стане.
Проект закону пропонує банально перейменувати чинного аспіранта на доктора філософії та збільшити йому термін навчання з трьох до чотирьох років. Мова не йде про створення структурованих PhD-програм, які складаються з окремо підібраних під кожну дисертацію переліків курсів, що їх слухав би здобувач. Ніхто не буде збирати українських та зарубіжних фахівців для захисту окремо взятої наукової роботи. Йдеться про заскорузлу систему спеціалізованих вчених рад з захисту наукових дисертацій, які формує МОНМС. Окрім цього останнє й надалі затверджуватиме надання наукового ступеня (ст. 18) і присудження вченого звання (ст. 49).
Зміст освіти
Міністерство і надалі проводитиме та контролюватиме ліцензування та акредитацію без будь-якого залучення громадськості (ст. 18). А намагання залучити «заінтересованих» працедавців до формування переліку спеціальностей у форматі погодження явно недостатньо для широкого представлення громадської думки у вирішенні питання доцільності чи недоцільності тої чи іншої спеціальності (ст.13). Зрештою, наявність самого визначеного переліку спеціальностей перешкоджатиме швидкому реагуванню на потреби працедавця та власне створенню міждисциплінарних програм.
Згідно з законопроектом, МОНМС жорстко регламентує нормативну складову змісту освіти та навчальних програм, натомість університети визначають варіативні навчальні дисципліни в частині їх переліку, кількості годин, відведених на їхнє вивчення, та форми підсумкового контролю (ст.14). Однак ніде не сказано про пропорції. Таким чином міністерство може на свій розсуд втручатись у формування та наповнення програм.
Ряд переваг в академічній та адміністративній сфері надається національним та дослідницьким університетам, однак у проекті закону не прописані критерії отримання цих статусів (ст. 24).
Кількість над якістю
Міністерство зняло вимоги до кількості студентів для визначення типів ВНЗ. “Класичний університет діє за умови, якщо у ньому здійснюється підготовка бакалаврів і магістрів не менш як за вісьмома галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук не менш як з дванадцяти наукових спеціальностей, у тому числі не менш як з двох гуманітарних, економічних, природничих або технічних спеціальностей” (ст. 23). Проте на загал це той самий кількісний критерій, який зводиться до наявності достатньої кількості викладачів з науковими ступенями та вченими званнями для створення кафедр та відповідних програм. Наявність учених регалій не обов’язково свідчить про наукові досягнення, а тим паче продуктивну наукову працю. Поза тим в проекті немає жодної згадки про національні чи міжнародні рейтинги. Та й, зрештою, власне кількісний підхід зберігається на рівні професійного коледжу (500 студентів) та факультету (250 студентів). Цікаво, що робити невеличким університетам, наприклад УКУ, у якого за даними vstup.info всього 400 студентів та 2 факультети.
Фінансова автономія чи “ярлик на вотчину” для ректорів
Проект надає певні права у фінансовій сфері. З’явилося поняття майнових й немайнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, можливість оформлення депозитних рахунків, отримання кредитів. Разом з цим знятий тендер з закупівель та дозволено давати в оренду приміщення (ст. 65). Це викликає неабияку засторогу, аби оренда не проводилась на шкоду навчальній та науковій діяльності, а зняття тендерів не призвело до ще більших зловживань та корупції у сфері закупівель.
В законопроекті з’явилась стаття “Права інтелектуальної власності на результати наукової та науково-технічної діяльності та їх захист” (ст. 64). У ній скупо прописується можливість “комерціалізації наукових та науково-технічних розробок”, а також право укладання договорів про передачу або використання науково-технічних розробок. Вартим уваги є пункт 8: «Вищі навчальні заклади мають право самостійно через банківські установи розпоряджатися коштами спеціального фонду, а також від реалізації спільних міжнародних проектів та надання науково-технічних послуг відповідно до законодавства». Водночас у статті 66 у пункті 8 йдеться: “Надходження до спеціального фонду вищого навчального закладу не оподатковуються і спрямовуються на розвиток вищого навчального закладу, вирішення соціальних питань трудового колективу». Чи не виникатиме суперечностей, коли і “самостійно”, і на благо трудового колективу? Такі суперечності вводять поле для корупційних схем та виглядають як така собі відкупна форма ректорам.
Обсяги державного замовлення і надалі формують Мінекономіки, Міносвіти та Міністерство соціальної праці без залучення університетів чи працедавців. Вочевидь, навіть надзвичайно низька ефективність такої політики не переконала МОНМС поступитись таким важелем контролю над університетами. Тобто кабальна процедура, за якої вони щороку змушені “випрошувати” в МОНМС державні місця, й надалі зберігається.
Окрім цього зі сфери зовнішньоекономічної діяльності було вилучено можливість проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за замовленням іноземних юридичних та фізичних осіб та створення спільних з іноземними партнерами підприємств, центрів, лабораторій, технопарків. (ст. 70). Водночас знята чинна норма про те, що валютні та матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності вищого навчального закладу мають використовуватись для забезпечення виконання статутних завдань.
Отже, направду видається, що цей законопроект покликаний зберегти той стан застою у сфері вищої освіти, який ми спостерігаємо вже дуже багато років. Введення академічної чи адміністративної університетської автономії так і залишається у невизначеному майбутньому. А фінансова автономія зводиться до зняття чинних норм, які гарантували використання університетських коштів для розвитку освіти, науки чи покращення соціального становища студентів та викладачів. Найгірше те, що міністерство повністю зберігає достоту “васалітетні” умови існування університетів, за яких ректори (яких МОНМС не лише затверджує, а й може пропонувати свою кандидатуру в ході обрання) мають сидіти “тихо”, а натомість отримають можливість “дерибанити” гроші. Недарма саме Спілка ректорів схвалила роботу експертної робочої групи, що опрацьовувала цей законопроект, попри те, що в ньому не дотримані інтереси ні студентів, ні викладачів.
Єгор Стадний,
громадський активіст
Завантажити останній варіант проекту Закону “Про вищу освіту” Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України можна також тут – http://mon.gov.ua/images/gr/obg/2011/proekt_zakony_ukrainu_28_06_2011.doc

Джерело


Категорія: Різне
каталог сайтів UA TOP Bloggers