У мене є кілька знайомих, які працюють в різних банках рядовими співробітниками і у більшості з них типова ситуація: до 8,30 вони приходять на роботу, не раніше 19,00 йдуть додому, один вихідний на тиждень і заробітна плата 2,5-3 тис. грн. Всі з вищою освітою за престижним економічними спеціальностями. Одна моя знайома в такому режимі працює вже шість років касиром у банку. Спочатку вона думала, що на цій роботі вона не затримається більше двох років, поки не виплатить кредит, узятий в цьому ж банку, потім, поки не знайде собі кращу роботу, потім прийшла до висновку, що її сьогоднішня робота не така вже й погана - не гірше, ніж в інших. Їй вистачає грошей на те, щоб удвох з подругою знімати кімнату в двокімнатній квартирі, скромно харчуватися і скромно вдягатися. У неї як один день пройшло вже шість років життя. Вона це розуміє, проте щиро вірить, що у неї є право вибору і коли вона захоче, завжди зможе кинути цю роботу і перейти на іншу. Але не кидає, бо обирати можна тільки з точно таких же варіантів. Якщо укрупнено подивитися на нашу країну, то в такій ситуації живе більшість наших громадян, фактичний сенс існування яких - за їжу, одяг і стерпне житло віддавати головну цінність свого життя - її час!

З історії ми пам'ятаємо, що сутність рабовласницького ладу полягала в тому, що раби, будучи власністю рабовласника, змушені були працювати на нього, тобто віддавати рабовласникові час свого життя. При цьому рабовласник забезпечував їх скромною їжею, одягом і житлом, а в окремих випадках і навіть досить розкішними, на ті часи, атрибутами життя.

Уявімо собі, що якби рабам того часу навіяти думку про те, що добровільна (як вільний вибір за відсутності вибору) робота на когось за стерпні житло, одяг та харчування - це дуже навіть не погано, то що б відрізняло рабовласницький лад стародавньої Римської імперії від сьогоднішнього демократичного ладу Україні?

Що якщо дати рабам ілюзію вільного вибору? Як у фільмі «Матриця».

Отже, за часів Римської імперії у раба вибору не було і він за їжу, одяг і житло змушений був прибирати стайні або будувати будинки, або готувати їжу за розпорядженням рабовласника. А тепер надамо йому вибір: він сам може вибирати, що йому краще робити - прибирати стайні, будувати будинки або готувати їжу за ті ж їжу, одяг і житло? Але при цьому вибір завжди обмежений кількістю робочих місць, яких менше, ніж бажаючих їх зайняти. Що-небудь принципово зміниться, крім психологічного сприйняття рабом свого життя? Нічого! А якщо вселяти рабам кожен день, що вони вільні люди, давати їм безкоштовні видовища у вигляді концертів на центральних площах, організовувати для них вибори, які нічого не змінюють, створити для імітації захисту прав рабів профспілки і т.д., тобто дати їм ілюзію свободи і демократії? То багато раби будуть почувати себе щасливо і навіть пишатися досягненнями тих, на кого вони працюють.

Цікавий і чисто економічний аспект. Певний період часу економіка рабовласницького ладу забезпечувала ефективність, насамперед, за рахунок дешевої (за їжу, одяг, житло) робочої сили. Українська матеріально і морально застаріла, низькотехнологічних індустріально-аграрна економіка забезпечує собі деяку ефективність також переважно за рахунок дешевої (зарплата, якої ледь вистачає на їжу, одяг і оплату житла) робочої сили.

Хоча звичайно принципова різниця між рабовласницької Римської імперією і демократичної України є: в Римській імперії на римлян за їжу, одяг і житло працювали жителі інших країн, завойованих Римом, а в Україну на окремих українців за ті ж їжу, одяг і житло працюють громадяни Укрїни.

Цікаво, пишалися чи раби Римської імперії тим, що вони раби не який-небудь хухри-мухри срань, а самої Римської імперії? Пишалися чи раби за досягнення рабовласників так, як пишаються сучасні вільнонаймані трудівники за досягнення олігархів, на яких вони працюють?

Таким чином, ми можемо виявити цілий ряд переваг створення імітаційної форми демократії в рабовласницькому суспільстві як способу гармонізації життя цього суспільства.

Отже, що таке імітаційна форма демократії в рабовласницькому суспільстві?

Сформулюємо основні принципи:

Демократія рабів - право рабів вибирати рабовласників.

Свобода вибору рабів - довжина ланцюга, на якій ти сидиш.

Марнославство рабів - блиск ланцюга, на якій ти сидиш.

Щастя рабів - в психологічній установці: у тебе життя не гірше, ніж в інших.

Мудрість рабів - краще синиця в руках, ніж журавель у небі.

Гордість рабів - досягнення рабовласників.

Сміливість рабів - відчай жебраків духом.

Сенс життя рабів - відтворення собі подібних як відтворення засобів виробництва.

Надія рабів - вічно завтрашній день (на сьогоднішній ніколи не вистачає сміливості).

Віра рабів - ми не раби!

Основа рабовласницького ладу - свідомість рабів.

Автор: Alexander Kendyuhov

Переклад на укр.: Igor SnooPeR